Самопрезентація
Домівка - школа, школа дім
Один маршрут вже 20 літ
Але лукавити не стану
Не думала в дитинстві раннім,
Що буду вчителем колись.
Була допитлива, уперта
І замість гратися ляльками
У мене очі загорались,
Коли цікаве щось траплялось
Та не без участі моєї.
Чому білизна вся дірками?
Коли до неї влити хлорку
Чому простий балончик з лаком
Розносить грубку одним махом?
Сама у себе я питала.
Ось так шляхом експериментів
Хімічити з дитинства стала
І після школи я у Харків
На інженера-хіміка вступала
Чому безмежно була рада.
Роки студентські пролетіли
Диплом в руках - вогонь у тілі
Улюбленим займалась ділом
Але недовго... Доля стрілась,
Яка у місті не прижилась.
І закрутилось, завертілось
Конспекти, зошити, уроки
Безсонні ночі, малі діти
Диплом про здобуття освіти,
Бо справжнім педагогом стала.
І зрозуміла я у школі
Вчительську долю не простую
Мені послав, мабудь, Всевишній
Тому що нею живу й дишу
Й ніколи в світі не залишу.
Учнів стараюся навчити
Предмет складний світ полюбити,
А чи вдається? Вам судити!
В одному певна, що робити
Усе в житті треба з любов'ю.
Адже любов - то є та сила,
Коли здається - вже несила,
А ти заходиш стрімко в клас
І на душі тепліє в раз!
Портфоліо Швець А. В.
Власний особистісний і педагогічний
портрет.
Хай оживає істина стара:
Людина
починається з добра
За своєю натурою я
не є портретистом, а тим паче не люблю говорити про себе. Вважаю, що кращу
оцінку моєї професійної діяльності дадуть
все-таки учні, а про те, якою я є
людиною – ті, хто ідуть зі мною поруч по життю.
Саме через це я довго не могла розпочати своє есе. Думки, як кажуть, роїлися в голові, і
ніяк не з’являлася та, яка стала б першою. Чи планувала я
особисто свій життєвий шлях присвятити педагогіці? Стати вчителем. І чи думала
я, що моєю роботою буде викладання? Ні. Але обставини вирішили все за мене. І
зараз я вдячна долі за те, що вона дала мені цей вибір. Спочатку було багато
невдач і розчарувань. Але йшов час, і разом зі своїми учнями в школі я вчилася, експериментувала,
удосконалювалася.
Двадцять років торую знайому стежку до школи. Багато
це, чи мало? Щодня заходжу в клас і стараюся відкрити учням складний світ
хімічних елементів, речовин, сполук. Коли бачу, як від одного мого погляду,
невеликої підказки учень справляється із важкою задачею, розумію, що БАГАТО,
тому що вироблена система, яка допомагає не тільки вивчити, а й зрозуміти,
дійти до істини. А коли не бачу вогника в очах, не відчуваю віддачі, то роблю
висновок, МАЛО, тобто ще потрібно працювати і працювати.
Якою я бачу працю вчителя? Ця праця вимагає повної віддачі, якщо ти хочеш бути шанованим та
затребуваним. Саме завдяки цій праці я змінююсь, розвиваюсь і як особистість, і як
педагог. Мені подобаються ці зміни. Мені не жаль свого часу,
своїх сил на вдосконалення себе та своїх учнів.
В
цій праці
я реалізую себе як творчу особистість.
Вчитель, який перестав внутрішньо розвиватися,
шукати, йти вперед, перестає бути цікавим для учнів. Тому й не уявляю свій урок без використання сучасних
технологій.
Для себе, як вчителя хімії, у використанні ІКТ я
відкрила масу переваг. Наприклад, за нестачею або відсутністю реактивів, можна показувати досліди на екрані за допомогою Інтернет-ресурсів.
І хоч, як показала практика, підготовка до уроку з використанням мультимедіа,
займає багато часу, але воно того варте. Працюючи вже стільки років у школі, я
розумію: щоб бути цікавою дітям, потрібно завжди вчитися, постійно бути у
творчому пошуку. Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити здобувати
їх, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, вести спостереження,
експерементувати, зробити так, щоб учень відчував себе частинкою уроку. А
це і є робота вчителя.
Цікавлюся процесом
формування душі дитини, її духовного образу. Задаю учням напрямок розвитку, але
враховую їхні можливості. Налаштовую їх на тривале і важке, але творче життя, а
не на хвилинний фейерверк. Не забуваю, що вчитель має бути носієм глибинної
культури, і коли він буде нести у собі все багатство культури, лише тоді він
отримує право стати зразком, матрицею, передавачем «естафети знань, культури».
Я люблю школу,
люблю дітей, люблю спостерігати, як мої учні поступово формуються в людяні,
великодушні, творчі особистості, які
мають всі передумови стати успішними в цьому житті. І мені завжди дуже приємно усвідомлювати,
що в них – часточка моєї праці.
Бути вчителем – мій
вибір! Я з радістю йду цим шляхом!
Немає коментарів :
Дописати коментар